Творчість мої учнів

Творча робота  переможця (ІІ місце) обласного літературного конкурсу «Державні символи України – віддзеркалення української душі»

У ЧОМУ КОРІННЯ ГІДНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ?

Ми чинимо волю  наших прадідів

Це вони нас послали у путь

В.Голобородько

               Кожна держава має власну історію, має і свої історичні святині: герб, прапор, гімн. Вони не робляться на замовлення, а приходять до людських сердець тернистими шляхами буття рідного народу. Що містять у собі державні символи моєї рідної країни? Що вони значать для мене особисто?

                 Україна – це країна трагедій і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменш знали її. Великий український поет Тарас Шевченко написав пророчі рядки: «Не вмирає душа наша, не вмирає воля». Україна –  це країна довговічної боротьби за волю. Мабуть тому символи державотворення вмістили в собі всю історії країни.

               Герб  нашої держави символізує мир і творчу працю, спорідненість поколінь. Тризуб можна зустріти на печатці династії рюриковичів, на срібних монетах князя Володимира, на плитах Успенської церкви на Волині. Про походження тризуба існує близько сорока версій. Це й обожнювання рибальського знаряддя, і символ влади, і уособлення трьох величних природних стихій: повітря, землі, води. А  ще тризуб є продовженням глибинних історичних традицій українського народу. Він навіки поєднав небо , землю,  людську святість, саме з ним український народ стає духовно багатим.

               Державний прапор – одна з офіційних емблем держави, що символізує суверенітет. Чисте, мирне небо над золотою нивою – це наш жовто – блакитний прапор,  символ мирної праці та добробуту, вільного і щасливого народу; символ  великої  гармонії  космосу, сонця, землі й усього живого на ній.

               Відображенням ідей боротьби за національну незалежність є слова національного гімну України. Вони виховують в нас, молодого покоління незалежної держави, гарячу любов до своєї землі, її героїчної історії. Мелодія гімну звучить під час урочистих заходів, відзначення державних свят. Я відчуваю гордість і піднесеність, коли звучить гімн України. Я пишаюся тим, що моя Батьківщина мала славні періоди історії, справді легендарних героїв, мужньо переживала найважчі випробування та не скорилася.

                Державні символи  України є символами волі і слави, міцності та незалежності. Саме в них криється  коріння  гідності українського народу. Вони пробуджують національну гордість і патріотичні почуття за незламний волелюбний народ, за незалежну державу. Поринаючи думками у майбутнє,  я відчуваю потребу бути  корисною для своєї державі і ніколи не зрадити великим символам України. 

                                                                                                  Манжола Ольга ІІ місце 

Творчі роботи учнів- учасників обласного літературного конкурсу «Японія від періоду Нара до сьогодення»

СУМНА ПОРА ДУШІ.

                Вірші  Ісікава Такубоку, видатного японського поета,  із збірки  «Сумні іграшки» вважають найбільш трагічними. Збірка містить сюжети, написані  в останній період творчості, коли він важко хворів і підводив підсумки свого життєвого шляху.

             Книга стала ніби  ліричним монологом, що склався з окремих фрагментів, які передали внутрішнє напруження  душі поета. Осінь - основне тло роздумів Такубоку - не тільки пора року, а й сумна пора у його душі.

Як глибоко зітхну –

Лунає

В грудях звук,

Сумніший

За осінній вітер!

Поет намагався знайтив пережитому певний смисл.

Знов сьогодні

Біль у грудях.

Коли вже помирати -

Поїду в рідний край

І там помру.

           ІсікаваТакубоку відчував смерть, і це  відчуття кожен день, кожну мить сприймав  надзвичайно гостро.  Мабуть, тому у цій збірці безліч виразних деталей, що набували символічного значення. Погляд поета зупинився на квітах, що нагадували про повноту і водночас про швидкоплинність буття; на небі, що стало символом високого недосяжного ідеалу; на дитячих іграшках, що втілили думку про сімейний затишок і щастя.

               Ліричний герой збірки  «Сумні іграшки»  надзвичайно трагічний. Він увесь час сумував, тужив за нездійсненними ідеалами. Його мрії та надії на краще не збулися. Однак не можна сказати, що це слабка духом особистість. Ліричний герой Такубоку відзначається особливою піднесеністю й натхненністю.У ньому була внутрішня сила. Він знав, що реальність жорстока до людини, але не відмовивсявіднеї.

                Особливу роль у збірці відіграв образ дитини - доньки Такубоку.  Вона стала втіленням не тільки думки про безмежну любов поета, відраду його серця, а й про майбутнє. Незважаючи на драматизм буття, митець вірив у краще майбутнє і для своєї доньки, і для своєї Японії.  Образ дитини розширив поняття часу, надавши певного змісту всьому земному існуванню. Поет помер, проте залишилася його донька, у майбутнє якої Такубокувірив усією душею.

                   Саме в  збірці  «Сумні іграшки»видатний японський поет наповнив стиль танка всіма проявами життя.  Використовуючи слова розмовного стилю, надає поезії характеру щирої розмови.  Для  Ісікава Такубоку  не існувало  заборонених тем, він сміливо вводив у свої танка і факти реальності, і свої почуття, і враження. Поет писав про все:про самотність людини у світі, про матеріальну скруту, про хвороби і смерть, спогади про дитинство, нещасливі долі друзів, власні негаразди.

              І все ж, незважаючи на трагічну забарвленість поезії,  Ісікава Такубоку вмів бачити та  знаходити серед сірих буднів і яскраві барви, був людиною спостережливою та мрійливою. І в цьому він набагато випередив свій час, поклавши початок новій ері в японській літературі, де традиція відтепер поєдналася з реальністю.

                                                                                                 Лекомцева Марина, ІІІ місце

НЕВИМОВНА КРАСА І ПЕЧАЛЬ

          Його називали гордістю японської поезії XX століття… Він прожив коротке і складне життя…  Його внесок у японську літературу є вагомим… Він писав натхненно й щиро… У його віршах знайшло відображення велике бажання осмислити навколишній світ, знайти своє місце в ньому… Тонко сприймаючи  природу, намагався осягнути тлінне й вічне, визначити призначення людини…

              Поезія і життя у сприйнятті ІсікаваТакубоку - нерозривна єдність. 

Для нього без життя не було поезії, бо тільки життя дає поезії реальну основу,

 а поезія - один із засобів  жити й одухотворювати життя.

            Переглядаючи збірку «Жменя піску»  ловлю себе на думці: про що б

 не писав поет, він завжди шукав сенс у всьому, що бачив довкола. Ліричні 

твори  сповнені глибоких роздумів про існування людини у світі  та 

ідеями перетворення реальності. Його ліричний герой чинив так, як усі, але

 він завжди прагнув кращого. Письменник не обмежився лише темами

 природи та самоспоглядання. Об´єктом  зображення митця став увесь

 навколишній світ. На сторінках збірки пройшли спогади поета про його

 нелегке дитинство, роки навчання, блукання по країні. Ліричний герой - це 

сам поет, син свого народу, який добре знав усі його біди. У  віршах поет

 ніби заново проживає власне життя.

            Провідними мотивами збірки "Жменя піску" стали мотиви туги, 

смутку, самотності, трагедії людського існування. Ліричний герой не 

приховував своїх  сліз, він часто плакав чи то від згадки про своїх рідних, 

щирих  роздумів про дитинство і прикрощі долі, про своїх сучасників і 

Японію, яку поет любив понад усе.    Проте, незважаючи на трагізм

 с   вітосприйняття, Такубоку не втратив жаги до життя. Він любив природу, 

вмів палко кохати, цінував кожну мить земного існування, тому  образи 

 гір, моря, сакури, червоної  квіки  нагадували про вічну гармонію, яку

 вмів бачити поет, про високі почуття, що не згасли в душі до останніх 

днів поета.

       Природне й людське буття органічно поєднано у збірці «Жменя піску». 

Через образи природи поет розповів про свій душевний стан. Природа - 

його співрозмовник, щирий друг і мудрий порадник. Осінь, дощ, 

падолист, хмари, вода стали традиційними образами у ліриці японського поета:

Осені прихід -

Це... як вода!

Умиєшся - і всі твої думки

Новими стануть.

           Кожний танка Такубоку мав два плани: зовнішній, в якому 

зображували образи, факти або явища реальної дійсності, і внутрішній, 

в якому приховували почуття й переживання ліричного героя. У віршах

поета –  глибокий психологізм,  відтворення  гами людських переживань…

             А ще –питання  життя і смерті, природного і людського буття, кохання 

і сенсу існування.

          Назва збірки "Жменя піску" досить промовиста. Більшість своїх танка 

поет написав на острові Хоккайдо, де любив ходити по піщаних дюнах. 

Жменя піску - це символ безнадійного, безцільного «плину» днів, 

символ швидких втрат, нездійсненних мрій, символ горя, стражденної душі.

0 мертвого піску печаль!

Варто лиш

 Стиснути в руці -

Уже й зашурхотів

Між пальцями додолу.

           Водночас образ жмені піску мав й інше значення. Це символ 

прихованого смислу, який немовби зник і який намагався втримати 

поет зусиллями свого серця.

Вранішній вітерець

Задув у трамвай

Вербовий листочок.

Я поклав його на долоню

1 розглядаю...

            Поет ІсікаваТакубоку називав свої танка "сумними іграшками", 

тому що вони втілювали весь сум митця з приводу його власної долі й 

усього людського існування. ІсікаваТакубоку – один із найулюбленіших 

поетів Японії. Багато його віршів стали народними піснями. 

Таке визнання - велика честь для будь-якого поета.

 Разів  сто ієрогліф   «велич»

Я написав на піску

І, геть відкинувши

Думку про смерть,

Вернувся додому

            Незважаючи на трагічну забарвленість поезії, Ісікава Такубоку 

вмів бачити та знаходити серед сірих буднів і яскраві барви, був 

людиною спостережливою та мрійливою.

           Він писав  натхненно й щиро…  Він – справжня   гордість японської 

поезії XX століття…                                               
                                                                                                                       Челишева Альвіна, ІІІ місце

                          РЬОКАН. БОЖЕВІЛЬНИЙ ГЕНІЙ ЧИ ДОРОСЛА ДИТИНА.

                                                    На світі цім

                                                                 Людей я не цурався,

                                                              Але щасливим був

                                                  Лише тоді,

                                                                                    Коли на самотині опинявся.

               Ці вірші написані Рьоканом – дзен – буддійським монахом, поетом і відлюдником, філософом і каліграфом, одним із надзвичайних людей в історії японського дзена.  Сучасники називали його по – різному – «мандрівним філософом», «божевільним генієм», «ченцем – диваком», «дорослою дитиною», «неперевершеним художником», маючи на увазі його прекрасні вірші – прості за мовою  і надзвичайно глибокі за змістом, незвичайним стилем життя, дитячою щирістю у спілкуванні з людьми. Так хто ж він – «божевільний геній» чи  «доросла дитина»?

                Рьокан (справжнє ім’я  Ямамото  Ейдзо) народився наприкінці 1758 року у невеликому рибальському  селі  Ідзумодзакі. У нього було ще троє братів та троє сестер.

                Родина Рьокана була досить заможною, тому всі діти отримали гарну освіту. Майбутній філософ до вісімнадцяти років навчався в конфуціанській школі. Так як був старшою дитиною, то мав замінити свого батька на посаді синтоїстського священика і старости села. Але він умовив  батька відпустити  його до монастиря. Його наставником  і вчителем  став Кокусен. Саме він дав нове ім’я юнакові  Рьокан,  що означало «гарний і великодушний». Поет багато подорожував , але його серце і душа рвалися додому.

Блукав по світу

В пошуках удачі,

Під дахом, просто неба ночував…

Та в снах

Щоночі край свій рідний бачив.

                  Після смерті батька, повертається в рідне село, де згодом, на горі Кугамі, будує собі крихітну домівку із хмизу і трави, в якій прожив майже 20 років. Жив за рахунок милостині, яку збирав по селах. Один із гостинних господарів і приятелів Рьокана, описує його, як «…сповненого божественного розуму, який розливав довколо себе неймовірну чистоту,величезну радість і глибоке співчуття. В його присутності усі члени родини якимось природним чином умиротворялися, і ця атмосфера спокою й умиротворення панувала в оселі ще довгий час. Ніколи не торкався у своїх бесідах ні поезії, ні моралі. Своєю доброчесністю змінював людей на краще…».  Так розуміти людей міг тільки геній. Деякі вчинки його життя заставляли людей думати, що він дійсно божевільний (він виставляв ногу зі своєї хижки, щоб москіти могли наїстися).

           Філософ  до самозабуття любив бавитися з сільськими дітьми: грати з ними в жмурки і м’яч, збирати першу весняну зелень, запускати повітряного змія та займатися іншими дитячими забавками.

Як весело мені,

Обранцю долі,

Збирати першу зелень молоду

Пліч-о-пліч з дітьми

У веснянім полі!

           Його любили, як люди, так і птахи. Синички та снігурі мостилися йому на голову, сідали йому на руки, коли він писав. Мабуть в цьому була таємниця краси його каліграфії.

            В 69 років зустрів своє кохання – красуню Тейсін, яка стала для поета кращим другом і вірною турботливою служницею.

            В 1831 році Рьокана не стало.

  З чим порівняти в цім світі життя?

  З луною ,

  Що, крізь гори прокотившись,

  Зникає в небі

 Й кане в небуття. 

            Життєвий і творчий шлях Рьокана багато в чому нагадує життя і творчість відомого українського поета-філософа Григорія Сковороди (1722–1794). Рьокан, як і Сковорода,  був мандрівним поетом-філософом,  шукав сенс життя, цінував   та оспівував  найпростіші людські почуття. Обидва  неодноразово отримували  пропозиції обійняти ту чи іншу офіційну посаду, але завжди відмовлялися, віддаючи перевагу  вільному  життю.  Їх  вважали “божевільними  мудрецями”, що до кінця своїх днів дивилися  на білий світ очима дитини. Рьокан   і Сковорода  шукали  Бога (Будду) у людській душі і були  глибоко переконані  у тому, що пізнання природи – це і є пізнання самого Бога (Будди). Як і в тому, що людина, котра діє всупереч природі, ніколи не зможе бути щасливою.

             Кажуть, що європейці не можуть в повній мірі осягнути велич і красу японської культури. Але це нас не ображає. Завдяки таким поетам як Рьокан, Мацуо Басьо, Йоси Бусона, Масаоки Сікі, ми вчимося по – іншому розуміти світ в якому живемо, пізнавати його красу. Робимо висновок, що хоча ми різні, але життя любимо однаково.

Він божевільний,

Він дитина.

Він і філософ, і поет.

Та перш за все –

Він був людина,

Яка робила кращим все. 

                                                                                                Челишева Альвіна, ІІІ місце

                                        ТРАГІЧНА ДОЛЯ ЯПОНСЬКОГО МИТЦЯ

           Величезна відстань між Японією та Україною, і народи суттєво відрізняються культурою, традиціями, звичаями, способом життя… Уміння спостерігати, бачити найнезначніші деталі – властивість , яка притаманна кожному японцю.

           Юкіо Місіма – яскравий представник своєї загадкової країни.  Життя митця, яскраве й трагічне, знайшло відображення у його творах.

          Японський письменник, драматург, актор, політичний діяч, автор 40 романів, 18 п’єс, численних збірок оповідань, есеїв та кіносценаріїв,  Хіраока Кімітаке, майбутній Місіма Юкіо, народився 14 січня 1925 року в Токіо. Батьки письменника були заможні та поважні люди. Також в родині були молодша донька Міцука та син Тіюкі, які померли ще у ранньому дитинстві.

          Щоб  захистити хворобливого хлопчика,  батьки віддали його на виховання бабусі, яка цілком ізолювала його. Навіть рідна мати не  могла бачити свого сина. Маленькому Місіму  не дозволяли грати з іншими дітьми, тому більшу частину часу він був насамоті, граючись з ляльками своєї кузини.

           Виховання бабусі ґрунтувалося на аристократичних традиціях, що мало великий вплив на хлопця. Саме бабуся надихнула йому любов до літератури та театру.

          У 1931 році за протекцією дідуся, хлопчика було прийнято до привелійованої школи у Гакусюїн, де навчались діти із заможних сімей,  у тому числі й з імператорської.

         Місіма  повернувся до родини в 12 років, де потрапив під залізний гніт батькової дисципліни та військової муштри. Батько часто рвав рукописи сина.

         У вересні 1944 року хлопця було запрошено до Імператорського палацу, де він отримав особисто від  імператора Сьова нагороду за успіхи у навчанні – годинник.

          Саме за цей період Місіма Юкіо написав більшість своїх творів. Але 25 листопада 1970 року він, як справжній самурай, вчинив ритуальне самогубство «харакірі». Люди й досі не можуть зрозуміти причину цого вчинка.

           Життя японського митця було коротким,  смерть – трагічною. Він написав твори, якими будуть захоплюватись ще багато поколінь,   адже вони – безсмертні, бо уособлюють красу та неповторність Японії.  
                                                                                                           Манжола Ольга 
       
                                                        ПЕРЛИНА ДРАКОНІВ

 Перлина любить ховатися

                                             у непоказній оболонці

Японська мудрість

         Подія ця сталася в країні, де сходить сонце, де квітне пахуча сакура. Саме в Японії народилася велика поетеса і письменниця періоду Хей’ан. Вона вважається найвидатнішим представником японської літератури.

      Справжнє ім’я цієї жінки невідоме. «Мурасакі Сікібу»-прізвисько, складено з імені головної героїні, написаного нею твору “Гензі монотагарі”, та посади батька «ciкібу-но дзьо».

      Письменниця зростала  в сім’ї ученого і поета - Фудзівара Таметокі. Мати Мурасакі - дочка Фудізвара Таменобу.

         В 998 році Мурасакі вийшла заміж за Фудзівару Нобутаку. Через рік в них народилася донька Кенсі, в майбутньому - поетеса, відома під іменем Дайні-но Саммісю.

         В 1001 році Фудзівара Нобутака помер і Мурасакі опинилася в скрутному матеріальному становищі. Через чотири роки вона змушена була піти на службу до імператриці Сесі,  дочки Фудзівари Мітінаги. Одночасно з Мурасакі на службу в палац поступили й інші відомі поетеси: Акадзоме Емон, Ідзумі Сікібу. Мурасакі, перебуваючи в палаці, попала в коловорот інтриг при дворі, пізнала там любов, гіркі втрати та розчарування.

        Біля десяти віків тому назад в Японії ця придворна дама на прізвисько Мурасакі Сікібу написала роман, в якому відобразила навколишній світ, розказала про тогочасне життя людей, відкрила свою душу народові.

       Читаючи твір «Гендзі моногатарі», наче переносишся на тисячу років назад в прекрасну стародавню японську столицю  Хейан (нині Кіото), зустрічаєшся з тамошніми людьми. Ми можемо бачити, чим живуть ті люди, які в них думки та почуття, дізнаємося про те, в що вірили, чому раділи, що їх змушувало плакати.  Виникає відчуття присутності, співучасті, - мабуть, саме це є найціннішим у творі.

       Роман показує основи національної культури Японії. Це вершина японської прози всіх часів. Ще досі немає нічого подібного.

      Будучи при дворі, письменниця вела «Щоденник», який відноситься до жанру дзуйхіцу. Тут зібрано спогади про те, що хвилювало її найбільше, записи  організовано за хронологічним принципом. «Щоденник» -  результат її перебування при дворі правительки Сесі, де вона вільно розпоряджалася собою та займалася письменництвом.

        Вважається, що імовірно 1013-1014 роках складено її особисту Збірку віршів. Пізніше 1014 року  відомостей про цю легендарну жінку Японії –

 Мурасакі Сікібу – не знайдено,тому цей рік прийнято вважати роком її смерті.

      Дослідники гадають, що могила її знаходиться із західного боку від могили поета Оно-но-Такамура, біля річки Хорикава, північніше сучасного Кіото. У храмах Ендзендзі, Ісіяма Хонган-дзі, Дайтокудзі стоять, присвячені Мурасакі Сікібу, ступи для приношень.

       Чому ж її називають «перлиною драконів»?

       Дракон – один з головних персонажів східної культури таких країн як Китай, Японія та Корея. До такого персонажа зверталася і Мурасакі Сікібу  у своєму творі «Гендзі моногатарі». Жителі цих країн відносяться до драконів як до добрих божеств, вони є головними героями національних міфів та легенд.

       Благополуччя, доброта, розум, життєва енергія – все це у східній міфології пов’язане з драконами.  Зазвичай,   дракона зображують з шаром чи перлиною в зубах, що символізує сонце. Такою і була Мурасакі Сікібу – сонячна, благородна, добра, енергійна, а саме головне, дуже розумна жінка, яка у культурі періоду Хей’ан зіграла не останню роль.

                                                                                                                                                   Мочаліна Лілія

З досвіду роботи

                        

                             

                                      Інтерактивні технології навчання

                                                                            Учитель мусить бути творцем. 

А якщо його праця - лише ремесло,

тоді немає в світі тяжчого ремесла.

А.Дістервег

В умовах  виходу України на міжнародну освітню арену, усе складніше стає забезпечити високий рівень освіченості учнів, застосовуючи для цієї мети тільки традиційні методи навчання. Залучення нових ефективних методів навчання  стало не лише бажаним, а й  необхідним. Серед передових методів у сучасному навчальному процесі велику увагу приділяють інтерактивним методам, основаних на особистісно орієнтованому підході до учня, спрямованих на розвиток не лише творчого потенціалу вивчаючого, але й на вміння мислити та  швидко реагувати, покращуючи комунікаційні навички.

Актуальність питання полягає в реалізації завдань формувати конкурентоздатну, компетентну особистість учня. Набуття компетентності перетворює учня з носія академічних знань на людину соціально активну, налаштовану на соціалізацію в суспільстві з метою практичного використання здобутих знань. Компетентністний підхід до навчання  розглядається як такий спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання й досягнення цілей навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Компетентний спеціаліст, компетентна людина – гідна перспектива для суспільства, що успішно розвивається. Необхідність формування комунікативної компетентності учнів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації комунікативного підходу є застосування інтерактивних методів навчання.

Слово «інтерактив» (пер. з англійської «inter» – взаємний, «act» – діяти) означає взаємодіяти. «Інтерактивне навчання» можна визначити як взаємодію вчителя та учня в процесі спілкування та навчання з метою вирішення  комунікативних завдань. Інтерактивна діяльність включає організацію та розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаємодію, взаєморозуміння, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу.

Інтерактивні технології навчання досліджували Р. Балан, Л. Велитченко, Т. Дуткевич, С. Кашлєв, О. Комар, М. Кларін, В. Мельник, О. Пометун,
Л. Пироженко, Л. Щербина та інші. Педагоги аналізували можливості використання інтерактивних технологій навчання під час проведення занять на сучасному рівні [7, c.10 – 15]; досліджували психологічні основи використання інтерактивних методів навчання у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою; розглядали інтерактивне навчання як інноваційне педагогічне явище і пропонували теоретичне обгрунтування інтерактивних методів навчання; вважали, що “інтерактивні підходи сьогодні є найбільш ефективними, бо ставлять того, хто шукає знань в активну позицію їх самостійного освоєння... і шукача істини” [6, с. 225]; здійснювали порівняння моделей інтерактивного, активного і пасивного навчання; пропонували зразки класифікацій для диференціації понять активних та інтерактивних методів  тощо

Як зазначають О. Пометун та Л. Пироженко, сутність iнтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес вiдбувається за умов постiйної, активної взаємодії всіх учасників навчально – виховного процесу. Це спiвнавчання, взаємонавчання. Сутність інтерактивного навчання полягає у взаємонавчанні, груповій формі організації освітнього процесу з реалізацією активних групових методів навчання для вирішення дидактичних завдань. Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Однак, учень і вчитель виступають як рівноправні суб’єкти навчального процесу. Під час такого діалогового навчання учні вчаться критично мислити, розв’язувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважуючи альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусії, спілкуватися з іншими людьми.  Пiд час iнтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він вiдчуває себе активним учасником подiй i власної освiти та розвитку (що є особливо важливим для старшокласникiв). Це забезпечує внутрішню мотивацiю навчання, що сприяє його ефективностi.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методiв при правильнiй їх органiзацiї зростає зацiкавленність до процесу навчання [11].     

Інтерактивне навчання – це організація навчального процесу таким чином, що практично всі його учасники виявляються залученими до процесу пізнання, мають можливість розуміти та рефлектувати з приводу того, що вони знають та думають. Самостійна діяльність студентів у процесі пізнання та засвоєння навчального матеріалу передбачає, що кожен вносить до нього свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами пізнавальної діяльності [9; 10]. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що не тільки дозволяє одержати нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високий – творчо вмотивований – рівень.

О. Пометун та Л. Пироженко визначають умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності: інтерактивні технології кооперованого навчання, інтерактивні технології колективно – групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань [8, с. 49].

Інтерактивні методи є працюючими методами, як в середині групи, так і за її межами. Хоча роль вчителя в ході інтерактивних занять є другорядною, проте необхідно  звернути увагу на процес підготовки та розподілення ролей  для учнів. Найважливішим для учнів є правильно сформоване  завдання. Завданням вчителя є  створення  сприятливих умов в групі для висловлювання власної думки кожного з учасників, ознайомлення учнів з чітко сформованими правилами інтерактивної гри та направлення  у правильну сторону розвитку подій. З групи  учнів, які притримуються власних точок зору, необхідно зробити команду, частиною якої є вчитель, поділити створену команду на групи, об’єднуючи  їх за інтересами або з власних міркувань вчителя.

Практика показує, що, працюючи в групі, виникає покращення комунікативних навичок, проявляється як командний дух, так і характеристики лідера окремих індивідуумів. Таким чином, створюється умови для індивідуального самовираження  всередині групи, вміння працювати в команді, розвивається дух суперництва, який сприяє мотивації  учнів до розширення знань для покращення комунікації та словесного закріплення своїх позицій. Даний метод вчить учнів  активному самостійному пошуку відповіді, що є одним з основних завдань Болонського процесу. Технологія навчальної діяльності у парах була вперше запропонована А. Рівіним ще в 1911 році, набула популярності в 90-ті роки. Було доведено, що діяльність учнів стає ефективною, максимально результативною і в той же час вивільнює час вчителя  для контролюючих і корегуючих дій.

              Інтерактивна взаємодія характеризується високим показником інтенсивності спілкування учасників, їх прямою комунікацією, зміною використаних прийомів та форм спілкування, що допомагає урізноманітнити сприйняття інформації, тим самим, покращуючи її засвоєння [8, с. 35-37]. Використання інтерактивних методів навчання спонукає учнів та вчителя  до постійної творчості, сприяє розвитку педагогічних здібностей, орієнтує на пошук  особливих якостей  учнів,  їх мислення.

              Основними складовими ефективності заняття є ґрунтовні теоретичні  знання  учнів, ретельне планування заняття та творчий підхід вчителя.

               Структура уроку  із застосуванням інтерактивних технологій проходить в чотири етапи:

                1)   Підготовка. Цей етап передбачає організаційні моменти, такі як роздатковий матеріал, вирішення питань місця проведення та необхідних технічних засобів.

               2)  Вступ. На даному етапі важливі пояснення правил, мети, технічно сформоване завдання, розділення на групи, розподіл ролей та нагадування  учням  про кількість відведеного на «гру» часу.

                3) Проведення. Обов’язковим є обговорення заданих вчителем ситуацій, самостійний або груповий пошук рішень, формування відповідей .

               4)  Рефлексія та результати. Елементами даного етапу є обговорення результатів «гри», оцінювання, зворотній зв’язок [1,  с.7-11].

                 Необхідно  зазначити,  що обрання форми проведення інтерактивного заняття  потребує  індивідуального підходу вчителя, врахування рівня інтелектуального розвитку, теми, що вивчається  та  цілей. Технології інтерактивного навчання можуть бути залучені до проведення заняття в  навчальному кабінеті  або за  його межами у формі позакласного заходу. Методика проведення заняття є активною,  жоден  учень  не залишається без уваги і, у сприятливій атмосфері, навіть пасивні учні  прагнуть бути активними учасниками.

                 До інтерактивних методів навчання відносять презентацію, евристичні бесіди, рольові ігри, дискусії, «мозковий штурм», конкурси з практичними завданнями та їх подальше обговорення, проекти, проведення творчих заходів, використання мультимедійних комп’ютерних програм.

                Гра –  найбільш доступний для учнів вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень [4, с.7-10]. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви, емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень активності учня, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на звичайному занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття повинні проходити в формі гри.

               Гра  –  це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: аудіюванням, бесідами, читанням та іншими; вона має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також віковими особливостями.  Навчальна ділова гра має такі функції:  розвиваюча  (забезпечує під час навчальної діяльності розвиток творчого потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань); комунікабельна  (реалізується через організацію спілкування, регулювання міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки);  активізуюча (передбачає стимулювання пізнавальних процесів, інтересів, потреб); інформаційна  ( проявляється у спрямованості змісту гри на соціальні, психологічні та методичні проблеми);  функції інтеграції знань (забезпечує міжпредметні зв’язки між курсами загальних об’єктів вивчення )[8, с.45-67].

                Дискусійні форми навчання – це ціленаправлений та впорядкований обмін думками, твердженнями з метою «знаходження істини» або формування в учасників певної точки зору. Головними умовами є обмеження одним питанням чи темою, висловлена думка має бути аргументованою. Найбільш поширеними  є  методи  «ПРЕС», «Займи позицію», «Зміни позицію», «Неперервна шкала думок», «Дискусія  в стилі телевізійного ток – шоу», «Оцінювальна дискусія»,  «Дебати».

                 Серед  інтерактивних технологій кооперативного навчання слід виділити наступні: «Робота в парах», «Ротаційні (змінювані) трійки»,                                  «Два — чотири — всі разом»,«Карусель», «Робота в малих групах», «Акваріум».

                  Робота в групах є не менш цікавою. У таких формах теж присутня подвійна спрямованість. По-перше,  учні  працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловлювати власні думки, мобілізувати знання, виявити творчий, організаторський та лідерський потенціал. По-друге, після закінчення роботи групи розпочинають дискутувати, обмінюватися думками та аргументами. У такий спосіб до роботи залучається ще й подвійна мотивація: мотив прояву особистості та самоствердження в групі та мотив досягнення колективної мети, що повинна бути доцільнішою, ніж в іншої групи. Мета вчителя при цьому полягає в тому, щоб вірно організувати й контролювати роботу груп, а також об’єктивно оцінити їхні результати, намагаючись акцентувати увагу не на бажанні бути кращими, а на досягненні поставленої мети. Доцільно використовувати на уроках технології колективно-групового навчання: «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Навчаючи — учусь», «Ажурна пилка», «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем», «Дерево рішень».   «Мозковий штурм» є чи не найбільш цікавою, захоплюючою і, головне, невимушеною формою інтерактивної діяльності. Уявімо, існує факт, явище, поняття, що учні їх не знають чи не розуміють повністю. Учитель шляхом питань, натяків, логічних висновків, висловлювань доводить їх до самостійного усвідомлення ідеї, факту, тобто заповнення «інформаційної прогалини». Метою цієї гри є забезпечення генерації ідей для неординарного рішення певної проблеми. Серед  необхідних елементів проведення «Мозкового штурму» є необхідність  висловити якомога більше ідей та зафіксувати їх,  запис  всіх висловлених ідей, навіть ,на перший погляд, безглуздих, відсутність будь-якої критики,  можливість всіх учасників  висловити  власну думку.              

             До технологій ситуативного моделювання відносяться такі технології, як «Симуляції або імітаційні ігри»,«Спрощене судове слухання», «Громадські слухання», «Розігрування ситуації за ролями».

             Ефективним  для   виявлення  та  розвитку  творчих  здібностей  учнів середнього  шкільного  віку  є  проведення  уроків – подорожей,  рольових  ігор, уроків – фестивалів,  уроків – вистав,  уроків – вікторин, уроків – конкурсів.  Для  дітей  старшого шкільного  віку  більш  цікавими  є  нестандартні  уроки,  які  сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей:  інтегрований, урок – пошук,  урок – відкриття, урок – дослідження,                                 урок – портрет [5].

            Отже, у процесі  організації навчальної діяльності  необхідна  гнучкість у виборі прийомів, нестандартність, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при  цьому  враховувати  навчальні  потреби  дітей,  їх  індивідуальні  здібності. Виявляючи  пізнавальний  рівень  кожного  учня  й  класу,  планувати   діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними.

             До цікавих позакласних  інтерактивних занять можна віднести екскурсії, конкурси, фестивалі, свята, проекти,   зйомки  відеорепортажів. Важливим етапом проведення позакласного заходу є підготовка: розподілення ролей між учнями , затвердження маршрутного листа, самостійний пошук учнями інформації та затвердження її вчителем, який виступає у ролі експерта.

             Головною проблемою залучення інтерактивних ігор визначають те, що учень  часто не має власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Постійне проведення інтерактивних занять сприяє значному покращенню комунікаційних навичок, в результаті чого зникають внутрішні обмеження учня. В процесі спілкування учні навчаються спілкуванню з різними людьми, висловлюють альтернативні думки, приймають виважені рішення,  беруть  участь у дискусіях .

              Як бачимо із  наведених прикладів,  що існує велика кількість форм інтерактивних занять. Найбільшою помилкою вчителя  є використання однієї методики викладання або вибір однієї форми проведення інтерактивного завдання. Слід пам’ятати, що канали сприйняття інформації не бувають односторонніми, тому  необхідно  залучати різні форми [11].

           З розвитком інформаційної революції швидко вдосконалюється технологічний процес,  учні звикли до постійного оновлення інформації, змін, інтеграції Болонського процесу, тому і необхідно залучати нові різноманітні інтерактивні методи навчання для реалізації поглибленого швидкого засвоєння постійно обновлюваних учнями  знань. Неможливо недооцінити роль мультимедійних засобів у проведенні інтерактивного заняття.

            При усному викладі матеріалу за хвилину слухач сприймає і здатний обробити до однієї тисячі умовних одиниць інформації, а при «підключенні» органів зору до 100 тисяч таких одиниць.  Більшість учнів  є візуалами, які краще засвоюють інформацію за допомогою зорового каналу. Під час сприймання матеріалу існує можливість вести записи, що включає моторну пам’ять і покращує процес запам’ятовування. Тому висока ефективність використання в навчанні мультимедійних засобів, основа яких – зорове та слухове сприйняття матеріалу є очевидною. Застосування мультимедійних засобів підвищує рівень сприйняття за запам’ятовування на 30-40% завдяки одночасній багатоканальній взаємодії  учня з інформацією.

             Якісне навчання  неможливе без використання сучасних освітніх технологій. Сучасні технології в освіті – це професійно-орієнтоване навчання, використання  проектних методів, застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами, дистанційні курси, створення презентацій,  використання ресурсів всесвітньої мережі Internet. Метод проектів є дієвим засобом формування компетентності учнів.  Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання. Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу. Метод проектної технології використовується  на завершальному етапі вивчення будь-якої теми програми.

            Мультимедійні засоби навчання являють собою перспективний і високоефективний механізм, що дозволяє опрацьовувати та представляти більшу кількість інформації, ніж традиційні джерела інформації. Необхідно  пам’ятати, що мультимедійні засоби навчання, які використовуються в навчальному процесі, повинні відповідати системі психологічних, дидактичних та методичних вимог.

             Використання мультимедійних технологій можливе для доповнення тренінгів та лекцій. Основною перевагою інтерактивного навчання є поєднання з традиційними методами. Інтерактивність методів навчання проявляється у синтезі  вищезазначених технологій, у різноманітності форм проведення занять.

             Залучення мультимедійних проектів в групових завданнях сприятиме дослідницькому пошуку та вирішення групою учнів  значимої для них задачі з метою одержання реального результату [5].

            Проведені уроки  показують, що саме при залученні інтерактивних технологій навчання збільшується  активність роботи, увага, мотивація учнів. Учасники відчувають себе не пасивними слухачами, а активними гравцями заходу, розвивають в собі вміння вислуховувати думки інших, погоджуватись з ними або відстоювати свою, самостійно шукати аргументи, пояснювати логічність та послідовність своїх думок, володіючи термінами професійного спрямування.

              Творчо орієнтований навчальний процес висуває певні вимоги до професійної підготовки педагога. А саме:

- вчитель повинен володіти технологією організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії, реалізовуючи в процесі спілкування з учнями такі функції спілкування, як відкриття, співучасть та піднесення;

- вчитель має поєднувати в своїй роботі фасилітаційну, експертну та організаційну позиції[2].  Як лектор-експерт, він викладає нову інформацію, формулює проблеми, відповідає на запитання. Як організатор, він налаштовує інтерактивну взаємодію учасників: розбиває на підгрупи, координує виконання завдань, веде презентації. Як фасилітатор, він звертається до особистого досвіду учасників, спонукає їх до самостійного пошуку нових шляхів вирішення наявних завдань та формулювання нових запитань;

- педагог уміє створювати для кожного учня ситуацію успіху в процесі навчальної роботи;

- вчитель повинен мати власний досвід участі в навчальних заняттях з інтерактивності, бо оволодіння активними методами і прийомами навчання неможливе без безпосереднього проникнення в ті чи інші форми роботи.

Саме на ці показники, як ключові компетенції, має бути пріоритетно спрямована професійна інтерактивна підготовка педагогів до роботи з розвитку творчих здібностей учнів.

            Беручи до уваги вищезазначений матеріал, можна дійти висновку, що використання інтерактивних форм та методів в реалізації особисто орієнтованого підходу  виявляються цікавими для  учнів, допомагають засвоїти матеріал та використати його у подальших заняттях, виконують дидактичні та різні розвивальні функції. Таким чином,  вчитель  стає наставником самостійної навчально – пізнавальної та творчої діяльності учнів. Маючи багато переваг, слід також пам’ятати про недоліки: при частому застосуванні сприймання інтерактивних ігор стає механічним, втрачає творчу зацікавленість, тому необхідно урізноманітнювати ігри та комбінувати інтерактивні методи навчання з традиційними.

           Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що використання інтерактивних технологій є запорукою оптимізації процесу навчання, допомагає встановити партнерські стосунки вчителя  і учня, сприяє демократизації освіти. Інтерактивні технології поєднують у собі інтегральну реалізацію проблемного та контекстного методів, діалогічного підходу, активного творчого спілкування, тобто інноваційні дидактичні засоби, застосування яких суттєво підвищує ефективність навчання, розвиває творчі здібності особистості. Пошук і впровадження нових активних підходів до навчання,  удосконалення засобів і форм процесу навчання  створюють  комфортні  умови, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість.

                   Система педагогічної освіти повинна забезпечувати підготовку педагогів до застосування інноваційних, зокрема, інтерактивних технологій, як таких, що відповідають сучасним тенденціям в освіті. 

                           Список використаних джерел:

1.        Гін А. Безкровна атака: Технологія проведення навчального мозкового штурму: [Цікава і проста форма навчальної діяльності] // Завуч (Перше вересня). – 2000. - №8. – С.7-11.

2.       Кларин М. В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта // Педагогика. – 2000. - №7. – С. 12-18.

3.        Колган Т. В.  Мультимедіа на уроках української мови та літератури. [Электронний ресурс] – Режим доступу:http://kolgantv.blogspot.com/2009/11/blog-post_17.html

 4.       Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання, як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - № 5-6. – С.7-10.

5.        Пересунько Т. М.Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури – Режим доступу:http://osvita.ua/school/lessons_summary/mova/8360/

6.       Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / Підласий І. П. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2004. – 616 с.

7          Пометун О. І. Активні і інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять / Пометун О. І. // Шлях освіти. – 2004. - №3. – С. 10-15.

8.   Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. –К., 2004. –192 с.

 9.  П’ятакова Г. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі. Навчально-методичний посібник для студентів вищої школи. – Львів, 2008.

10. Суворова Н. Интерактивное обучение // Учитель. – 2000. - №1. – С. 25-27.

11.    Яцик І. С. Використання інтерактивних методів навчання при викладанні гуманітарних дисциплін з метою виховання толерантності. [Электронний ресурс] – Режим  доступу:onf.vstu.edu.ua.

НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ

Любов до Батьківщини починається

із захоплення красою того,

що бачить перед собою дитина,

чим вона милується,

у що вкладає частку своєї душі.

В.О.Сухомлинський

              Проблема патріотичного виховання сьогодні одна із найголовніших. Виховання дітей в сучасному українському суспільстві в умовах економічного та політичного реформування, коли суттєво змінилося соціокультурне життя, принципи функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, обумовили проблеми виховання патріотичних почуттів у громадян України починаючи з наймолодшого віку.

             На сучасному етапі українського державотворення надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню учнями свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей. Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні останнім часом, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу школою, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів.  Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Патріотичне виховання – пріоритетний напрямок усієї навчально-виховної роботи – на уроках і поза ними.

Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що зв’язує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Коли зникає народна мова, – народу немає більше. Рідна мова – кров національної культури, її титульна сторінка. Літературні твори  є надзвичайно ефективним засобом патріотичного виховання учнів. На уроках літератури,позакласних виховних заходах формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв'язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.

Велике значення    у національно- патріотичному вихованні відіграє гурткова робота, яка спрямована на :формування в учнів образного мислення,засвоєння норм грамотності та культури мовлення й письма, збагачення внутрішнього світу школярів,розвиток інтелекту, естетичного смаку, уяви, фантазії, творчих здібностей, природних задатків, загальнонавчальних умінь і навичок.

Метою шкільного  гуртка  «Літературний калейдоскоп» є: формування компетентностей особистості в процесі творчої і науково-дослідницької діяльності учнів у галузі літератури:  пізнавальної,  практичної, творчої,  соціальної.  Протягом тривалого часу реалізуються основні завдання:

-         виявлення  талановитих дітей,

-          сприяння самореалізації творчих здібностей дитини,

-          розкриття  чарівного  світу художнього слова,

-         виховання любові до рідної мови, поваги до культури та традицій українського народу;

-         формування  в дітей естетичних смаків на основі вивчення найкращих зразків української та зарубіжної літератури, національної  свідомості,

-         розвиток мовної культури, комунікативних якостей,

-         формування світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів, позитивних якостей емоційно-вольової сфери.                                                Результатом роботи гуртківців є збірки віршів:

-  «Поетичний вернісаж»  (до 175-ї річниці заснування рідного села Новоолександрівка, 2010рік);

 -   «Найкраща школа на землі»  (до 100-річчя Новоолександрівської школи, 2014 рік);

-      «Украні Незалежній – 25» (до 25-ї річниці незалежності України) 

           Вірші, які ввійшли до збірки «Украні Незалежній – 25», розповідають про Україну. У поетичних пробах розкривається тема любові до Батьківщини, рідного краю. У творах поетів – початківців відкривається не тільки їх духовний світ, а й передаються роздуми про вічні істини: доброту, любов, справедливість, ставлення до суспільних явищ. У віршах простежується формування національної самосвідомості, патріотичних поглядів і переконань, почуття любові і гордості за Україну.

            Говорячи про велич рідної держави, кожен висловлює бажання бути корисним для неї, а для цього треба багато знати та вміти, з дитинства здійснювати таки справи, які були б на благо свого дому, рідної школи, села, всієї держави. Учні висловлюють сподівання, що рідна країна вона стане ще красивішою, багатшою, стане наймогутнішою у світі державою.

З днем народження, країно!

Україна – ненька,

Славна і рідненька,

Двадцять п’ять тобі,

Одинадцять лиш мені.

Буду я зростати,

Твою славу примножати,

Щоб ти вільною була

Й самобутність зберегла!

З днем народження, країно!

Моя люба  Україна!

Чверть століття вже тобі,

Моїй славній стороні.

Через бурі та незгоди

Ти вела свої народи.

Стали вільні нині ми,

За це дякуємо тобі!

Разом успішними зростаємо,

Батьківщину прославляємо!

Челишева Альвіна, 6 клас

***

Рідний, любий серцю край,

Річка, поле, зелений гай.

Синє небо над ланами,

Яскрава веселка над садами,

І калина під вікном,

Дружна родина за столом.

Кулик Микола,6 клас

                                                               ***

Моя рідна країна,

Тобі шану складаю.

Ти у світі єдина

Тобі пісню співаю.

Славлю я твою вроду,

Незалежність, незламність

Вірним я тобі буду

Гідним сином Вітчизни.

Муляр Дмитро, 8 кл

  Поетичні збірки, створені гуртківцями, дозволяють навчити читачів любити свою Батьківщину, шанобливо ставитись до традицій українського народу, його історії, символіки,  надають змогу помітити красу української природи.  Вони є  основою для  виховання  патріотизму, розвитку  національної самосвідомості, збагаченню духовного світогляду школярів, формуванню усвідомлення себе як часточку українського народу з власною національною гідністю, утвердження почуття гордості за те, що вони – українці!