З досвіду роботи

                        

                             

                                      Інтерактивні технології навчання

                                                                            Учитель мусить бути творцем. 

А якщо його праця - лише ремесло,

тоді немає в світі тяжчого ремесла.

А.Дістервег

В умовах  виходу України на міжнародну освітню арену, усе складніше стає забезпечити високий рівень освіченості учнів, застосовуючи для цієї мети тільки традиційні методи навчання. Залучення нових ефективних методів навчання  стало не лише бажаним, а й  необхідним. Серед передових методів у сучасному навчальному процесі велику увагу приділяють інтерактивним методам, основаних на особистісно орієнтованому підході до учня, спрямованих на розвиток не лише творчого потенціалу вивчаючого, але й на вміння мислити та  швидко реагувати, покращуючи комунікаційні навички.

Актуальність питання полягає в реалізації завдань формувати конкурентоздатну, компетентну особистість учня. Набуття компетентності перетворює учня з носія академічних знань на людину соціально активну, налаштовану на соціалізацію в суспільстві з метою практичного використання здобутих знань. Компетентністний підхід до навчання  розглядається як такий спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності учнів, що забезпечує засвоєння ними змісту навчання й досягнення цілей навчання при розв’язанні певних проблемних завдань. Компетентний спеціаліст, компетентна людина – гідна перспектива для суспільства, що успішно розвивається. Необхідність формування комунікативної компетентності учнів зумовлено реалізацією не тільки відповідно оновленого змісту освіти, але й адекватних методів і технологій навчання. Найбільш ефективними шляхами реалізації комунікативного підходу є застосування інтерактивних методів навчання.

Слово «інтерактив» (пер. з англійської «inter» – взаємний, «act» – діяти) означає взаємодіяти. «Інтерактивне навчання» можна визначити як взаємодію вчителя та учня в процесі спілкування та навчання з метою вирішення  комунікативних завдань. Інтерактивна діяльність включає організацію та розвиток діалогічного мовлення, спрямованих на взаємодію, взаєморозуміння, вирішення проблем, важливих для кожного із учасників навчального процесу.

Інтерактивні технології навчання досліджували Р. Балан, Л. Велитченко, Т. Дуткевич, С. Кашлєв, О. Комар, М. Кларін, В. Мельник, О. Пометун,
Л. Пироженко, Л. Щербина та інші. Педагоги аналізували можливості використання інтерактивних технологій навчання під час проведення занять на сучасному рівні [7, c.10 – 15]; досліджували психологічні основи використання інтерактивних методів навчання у процесі підготовки спеціалістів з вищою освітою; розглядали інтерактивне навчання як інноваційне педагогічне явище і пропонували теоретичне обгрунтування інтерактивних методів навчання; вважали, що “інтерактивні підходи сьогодні є найбільш ефективними, бо ставлять того, хто шукає знань в активну позицію їх самостійного освоєння... і шукача істини” [6, с. 225]; здійснювали порівняння моделей інтерактивного, активного і пасивного навчання; пропонували зразки класифікацій для диференціації понять активних та інтерактивних методів  тощо

Як зазначають О. Пометун та Л. Пироженко, сутність iнтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес вiдбувається за умов постiйної, активної взаємодії всіх учасників навчально – виховного процесу. Це спiвнавчання, взаємонавчання. Сутність інтерактивного навчання полягає у взаємонавчанні, груповій формі організації освітнього процесу з реалізацією активних групових методів навчання для вирішення дидактичних завдань. Педагог при цьому виконує функції помічника в роботі, консультанта, організатора, стає одним із джерел інформації. Однак, учень і вчитель виступають як рівноправні суб’єкти навчального процесу. Під час такого діалогового навчання учні вчаться критично мислити, розв’язувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважуючи альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь у дискусії, спілкуватися з іншими людьми.  Пiд час iнтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він вiдчуває себе активним учасником подiй i власної освiти та розвитку (що є особливо важливим для старшокласникiв). Це забезпечує внутрішню мотивацiю навчання, що сприяє його ефективностi.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методiв при правильнiй їх органiзацiї зростає зацiкавленність до процесу навчання [11].     

Інтерактивне навчання – це організація навчального процесу таким чином, що практично всі його учасники виявляються залученими до процесу пізнання, мають можливість розуміти та рефлектувати з приводу того, що вони знають та думають. Самостійна діяльність студентів у процесі пізнання та засвоєння навчального матеріалу передбачає, що кожен вносить до нього свій особливий індивідуальний внесок, йде обмін знаннями, ідеями, способами пізнавальної діяльності [9; 10]. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливості та взаємної підтримки, що не тільки дозволяє одержати нові знання, але й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високий – творчо вмотивований – рівень.

О. Пометун та Л. Пироженко визначають умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких реалізуються інтерактивні методи. Їх розподіляють на чотири групи залежно від мети заняття та форм організації діяльності: інтерактивні технології кооперованого навчання, інтерактивні технології колективно – групового навчання, технології ситуативного моделювання, технології опрацювання дискусійних питань [8, с. 49].

Інтерактивні методи є працюючими методами, як в середині групи, так і за її межами. Хоча роль вчителя в ході інтерактивних занять є другорядною, проте необхідно  звернути увагу на процес підготовки та розподілення ролей  для учнів. Найважливішим для учнів є правильно сформоване  завдання. Завданням вчителя є  створення  сприятливих умов в групі для висловлювання власної думки кожного з учасників, ознайомлення учнів з чітко сформованими правилами інтерактивної гри та направлення  у правильну сторону розвитку подій. З групи  учнів, які притримуються власних точок зору, необхідно зробити команду, частиною якої є вчитель, поділити створену команду на групи, об’єднуючи  їх за інтересами або з власних міркувань вчителя.

Практика показує, що, працюючи в групі, виникає покращення комунікативних навичок, проявляється як командний дух, так і характеристики лідера окремих індивідуумів. Таким чином, створюється умови для індивідуального самовираження  всередині групи, вміння працювати в команді, розвивається дух суперництва, який сприяє мотивації  учнів до розширення знань для покращення комунікації та словесного закріплення своїх позицій. Даний метод вчить учнів  активному самостійному пошуку відповіді, що є одним з основних завдань Болонського процесу. Технологія навчальної діяльності у парах була вперше запропонована А. Рівіним ще в 1911 році, набула популярності в 90-ті роки. Було доведено, що діяльність учнів стає ефективною, максимально результативною і в той же час вивільнює час вчителя  для контролюючих і корегуючих дій.

              Інтерактивна взаємодія характеризується високим показником інтенсивності спілкування учасників, їх прямою комунікацією, зміною використаних прийомів та форм спілкування, що допомагає урізноманітнити сприйняття інформації, тим самим, покращуючи її засвоєння [8, с. 35-37]. Використання інтерактивних методів навчання спонукає учнів та вчителя  до постійної творчості, сприяє розвитку педагогічних здібностей, орієнтує на пошук  особливих якостей  учнів,  їх мислення.

              Основними складовими ефективності заняття є ґрунтовні теоретичні  знання  учнів, ретельне планування заняття та творчий підхід вчителя.

               Структура уроку  із застосуванням інтерактивних технологій проходить в чотири етапи:

                1)   Підготовка. Цей етап передбачає організаційні моменти, такі як роздатковий матеріал, вирішення питань місця проведення та необхідних технічних засобів.

               2)  Вступ. На даному етапі важливі пояснення правил, мети, технічно сформоване завдання, розділення на групи, розподіл ролей та нагадування  учням  про кількість відведеного на «гру» часу.

                3) Проведення. Обов’язковим є обговорення заданих вчителем ситуацій, самостійний або груповий пошук рішень, формування відповідей .

               4)  Рефлексія та результати. Елементами даного етапу є обговорення результатів «гри», оцінювання, зворотній зв’язок [1,  с.7-11].

                 Необхідно  зазначити,  що обрання форми проведення інтерактивного заняття  потребує  індивідуального підходу вчителя, врахування рівня інтелектуального розвитку, теми, що вивчається  та  цілей. Технології інтерактивного навчання можуть бути залучені до проведення заняття в  навчальному кабінеті  або за  його межами у формі позакласного заходу. Методика проведення заняття є активною,  жоден  учень  не залишається без уваги і, у сприятливій атмосфері, навіть пасивні учні  прагнуть бути активними учасниками.

                 До інтерактивних методів навчання відносять презентацію, евристичні бесіди, рольові ігри, дискусії, «мозковий штурм», конкурси з практичними завданнями та їх подальше обговорення, проекти, проведення творчих заходів, використання мультимедійних комп’ютерних програм.

                Гра –  найбільш доступний для учнів вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень [4, с.7-10]. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви, емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень активності учня, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на звичайному занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття повинні проходити в формі гри.

               Гра  –  це тільки один з методів, і вона дає гарні результати тільки у поєднанні з іншими: аудіюванням, бесідами, читанням та іншими; вона має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також віковими особливостями.  Навчальна ділова гра має такі функції:  розвиваюча  (забезпечує під час навчальної діяльності розвиток творчого потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань); комунікабельна  (реалізується через організацію спілкування, регулювання міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки);  активізуюча (передбачає стимулювання пізнавальних процесів, інтересів, потреб); інформаційна  ( проявляється у спрямованості змісту гри на соціальні, психологічні та методичні проблеми);  функції інтеграції знань (забезпечує міжпредметні зв’язки між курсами загальних об’єктів вивчення )[8, с.45-67].

                Дискусійні форми навчання – це ціленаправлений та впорядкований обмін думками, твердженнями з метою «знаходження істини» або формування в учасників певної точки зору. Головними умовами є обмеження одним питанням чи темою, висловлена думка має бути аргументованою. Найбільш поширеними  є  методи  «ПРЕС», «Займи позицію», «Зміни позицію», «Неперервна шкала думок», «Дискусія  в стилі телевізійного ток – шоу», «Оцінювальна дискусія»,  «Дебати».

                 Серед  інтерактивних технологій кооперативного навчання слід виділити наступні: «Робота в парах», «Ротаційні (змінювані) трійки»,                                  «Два — чотири — всі разом»,«Карусель», «Робота в малих групах», «Акваріум».

                  Робота в групах є не менш цікавою. У таких формах теж присутня подвійна спрямованість. По-перше,  учні  працюють у групі однолітків, де вони можуть досить вільно висловлювати власні думки, мобілізувати знання, виявити творчий, організаторський та лідерський потенціал. По-друге, після закінчення роботи групи розпочинають дискутувати, обмінюватися думками та аргументами. У такий спосіб до роботи залучається ще й подвійна мотивація: мотив прояву особистості та самоствердження в групі та мотив досягнення колективної мети, що повинна бути доцільнішою, ніж в іншої групи. Мета вчителя при цьому полягає в тому, щоб вірно організувати й контролювати роботу груп, а також об’єктивно оцінити їхні результати, намагаючись акцентувати увагу не на бажанні бути кращими, а на досягненні поставленої мети. Доцільно використовувати на уроках технології колективно-групового навчання: «Мікрофон», «Незакінчені речення», «Мозковий штурм», «Навчаючи — учусь», «Ажурна пилка», «Аналіз ситуації», «Вирішення проблем», «Дерево рішень».   «Мозковий штурм» є чи не найбільш цікавою, захоплюючою і, головне, невимушеною формою інтерактивної діяльності. Уявімо, існує факт, явище, поняття, що учні їх не знають чи не розуміють повністю. Учитель шляхом питань, натяків, логічних висновків, висловлювань доводить їх до самостійного усвідомлення ідеї, факту, тобто заповнення «інформаційної прогалини». Метою цієї гри є забезпечення генерації ідей для неординарного рішення певної проблеми. Серед  необхідних елементів проведення «Мозкового штурму» є необхідність  висловити якомога більше ідей та зафіксувати їх,  запис  всіх висловлених ідей, навіть ,на перший погляд, безглуздих, відсутність будь-якої критики,  можливість всіх учасників  висловити  власну думку.              

             До технологій ситуативного моделювання відносяться такі технології, як «Симуляції або імітаційні ігри»,«Спрощене судове слухання», «Громадські слухання», «Розігрування ситуації за ролями».

             Ефективним  для   виявлення  та  розвитку  творчих  здібностей  учнів середнього  шкільного  віку  є  проведення  уроків – подорожей,  рольових  ігор, уроків – фестивалів,  уроків – вистав,  уроків – вікторин, уроків – конкурсів.  Для  дітей  старшого шкільного  віку  більш  цікавими  є  нестандартні  уроки,  які  сприяють формуванню духовного світу, загальнолюдських цінностей:  інтегрований, урок – пошук,  урок – відкриття, урок – дослідження,                                 урок – портрет [5].

            Отже, у процесі  організації навчальної діяльності  необхідна  гнучкість у виборі прийомів, нестандартність, створення ситуацій, які «оживлюють» уроки, при  цьому  враховувати  навчальні  потреби  дітей,  їх  індивідуальні  здібності. Виявляючи  пізнавальний  рівень  кожного  учня  й  класу,  планувати   діяльність у відповідності з цим. Це допомагає досягти певних результатів як із слабкими учнями, так і сильними.

             До цікавих позакласних  інтерактивних занять можна віднести екскурсії, конкурси, фестивалі, свята, проекти,   зйомки  відеорепортажів. Важливим етапом проведення позакласного заходу є підготовка: розподілення ролей між учнями , затвердження маршрутного листа, самостійний пошук учнями інформації та затвердження її вчителем, який виступає у ролі експерта.

             Головною проблемою залучення інтерактивних ігор визначають те, що учень  часто не має власної думки, а якщо й має, то боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Постійне проведення інтерактивних занять сприяє значному покращенню комунікаційних навичок, в результаті чого зникають внутрішні обмеження учня. В процесі спілкування учні навчаються спілкуванню з різними людьми, висловлюють альтернативні думки, приймають виважені рішення,  беруть  участь у дискусіях .

              Як бачимо із  наведених прикладів,  що існує велика кількість форм інтерактивних занять. Найбільшою помилкою вчителя  є використання однієї методики викладання або вибір однієї форми проведення інтерактивного завдання. Слід пам’ятати, що канали сприйняття інформації не бувають односторонніми, тому  необхідно  залучати різні форми [11].

           З розвитком інформаційної революції швидко вдосконалюється технологічний процес,  учні звикли до постійного оновлення інформації, змін, інтеграції Болонського процесу, тому і необхідно залучати нові різноманітні інтерактивні методи навчання для реалізації поглибленого швидкого засвоєння постійно обновлюваних учнями  знань. Неможливо недооцінити роль мультимедійних засобів у проведенні інтерактивного заняття.

            При усному викладі матеріалу за хвилину слухач сприймає і здатний обробити до однієї тисячі умовних одиниць інформації, а при «підключенні» органів зору до 100 тисяч таких одиниць.  Більшість учнів  є візуалами, які краще засвоюють інформацію за допомогою зорового каналу. Під час сприймання матеріалу існує можливість вести записи, що включає моторну пам’ять і покращує процес запам’ятовування. Тому висока ефективність використання в навчанні мультимедійних засобів, основа яких – зорове та слухове сприйняття матеріалу є очевидною. Застосування мультимедійних засобів підвищує рівень сприйняття за запам’ятовування на 30-40% завдяки одночасній багатоканальній взаємодії  учня з інформацією.

             Якісне навчання  неможливе без використання сучасних освітніх технологій. Сучасні технології в освіті – це професійно-орієнтоване навчання, використання  проектних методів, застосування інформаційних та телекомунікаційних технологій, робота з навчальними комп’ютерними програмами, дистанційні курси, створення презентацій,  використання ресурсів всесвітньої мережі Internet. Метод проектів є дієвим засобом формування компетентності учнів.  Проектна технологія використовує всі кращі ідеї традиційної та сучасної методики викладання. Навчальне проектування орієнтоване перш за все на самостійну діяльність учнів: індивідуальну, групову або колективну, яку учні виконують упродовж певного часу. Метод проектної технології використовується  на завершальному етапі вивчення будь-якої теми програми.

            Мультимедійні засоби навчання являють собою перспективний і високоефективний механізм, що дозволяє опрацьовувати та представляти більшу кількість інформації, ніж традиційні джерела інформації. Необхідно  пам’ятати, що мультимедійні засоби навчання, які використовуються в навчальному процесі, повинні відповідати системі психологічних, дидактичних та методичних вимог.

             Використання мультимедійних технологій можливе для доповнення тренінгів та лекцій. Основною перевагою інтерактивного навчання є поєднання з традиційними методами. Інтерактивність методів навчання проявляється у синтезі  вищезазначених технологій, у різноманітності форм проведення занять.

             Залучення мультимедійних проектів в групових завданнях сприятиме дослідницькому пошуку та вирішення групою учнів  значимої для них задачі з метою одержання реального результату [5].

            Проведені уроки  показують, що саме при залученні інтерактивних технологій навчання збільшується  активність роботи, увага, мотивація учнів. Учасники відчувають себе не пасивними слухачами, а активними гравцями заходу, розвивають в собі вміння вислуховувати думки інших, погоджуватись з ними або відстоювати свою, самостійно шукати аргументи, пояснювати логічність та послідовність своїх думок, володіючи термінами професійного спрямування.

              Творчо орієнтований навчальний процес висуває певні вимоги до професійної підготовки педагога. А саме:

- вчитель повинен володіти технологією організації суб’єкт-суб’єктної взаємодії, реалізовуючи в процесі спілкування з учнями такі функції спілкування, як відкриття, співучасть та піднесення;

- вчитель має поєднувати в своїй роботі фасилітаційну, експертну та організаційну позиції[2].  Як лектор-експерт, він викладає нову інформацію, формулює проблеми, відповідає на запитання. Як організатор, він налаштовує інтерактивну взаємодію учасників: розбиває на підгрупи, координує виконання завдань, веде презентації. Як фасилітатор, він звертається до особистого досвіду учасників, спонукає їх до самостійного пошуку нових шляхів вирішення наявних завдань та формулювання нових запитань;

- педагог уміє створювати для кожного учня ситуацію успіху в процесі навчальної роботи;

- вчитель повинен мати власний досвід участі в навчальних заняттях з інтерактивності, бо оволодіння активними методами і прийомами навчання неможливе без безпосереднього проникнення в ті чи інші форми роботи.

Саме на ці показники, як ключові компетенції, має бути пріоритетно спрямована професійна інтерактивна підготовка педагогів до роботи з розвитку творчих здібностей учнів.

            Беручи до уваги вищезазначений матеріал, можна дійти висновку, що використання інтерактивних форм та методів в реалізації особисто орієнтованого підходу  виявляються цікавими для  учнів, допомагають засвоїти матеріал та використати його у подальших заняттях, виконують дидактичні та різні розвивальні функції. Таким чином,  вчитель  стає наставником самостійної навчально – пізнавальної та творчої діяльності учнів. Маючи багато переваг, слід також пам’ятати про недоліки: при частому застосуванні сприймання інтерактивних ігор стає механічним, втрачає творчу зацікавленість, тому необхідно урізноманітнювати ігри та комбінувати інтерактивні методи навчання з традиційними.

           Підсумовуючи вищесказане, можна стверджувати, що використання інтерактивних технологій є запорукою оптимізації процесу навчання, допомагає встановити партнерські стосунки вчителя  і учня, сприяє демократизації освіти. Інтерактивні технології поєднують у собі інтегральну реалізацію проблемного та контекстного методів, діалогічного підходу, активного творчого спілкування, тобто інноваційні дидактичні засоби, застосування яких суттєво підвищує ефективність навчання, розвиває творчі здібності особистості. Пошук і впровадження нових активних підходів до навчання,  удосконалення засобів і форм процесу навчання  створюють  комфортні  умови, за яких кожен учень відчує свою успішність, інтелектуальну спроможність, значущість.

                   Система педагогічної освіти повинна забезпечувати підготовку педагогів до застосування інноваційних, зокрема, інтерактивних технологій, як таких, що відповідають сучасним тенденціям в освіті. 

                           Список використаних джерел:

1.        Гін А. Безкровна атака: Технологія проведення навчального мозкового штурму: [Цікава і проста форма навчальної діяльності] // Завуч (Перше вересня). – 2000. - №8. – С.7-11.

2.       Кларин М. В. Интерактивное обучение – инструмент освоения нового опыта // Педагогика. – 2000. - №7. – С. 12-18.

3.        Колган Т. В.  Мультимедіа на уроках української мови та літератури. [Электронний ресурс] – Режим доступу:http://kolgantv.blogspot.com/2009/11/blog-post_17.html

 4.       Крамаренко С.Г. Інтерактивні техніки навчання, як засіб розвитку творчого потенціалу учнів // Відкритий урок. – 2002. - № 5-6. – С.7-10.

5.        Пересунько Т. М.Інноваційні технології навчання у розвитку творчих здібностей на уроках української мови та літератури – Режим доступу:http://osvita.ua/school/lessons_summary/mova/8360/

6.       Підласий І. П. Практична педагогіка або три технології. Інтерактивний підручник для педагогів ринкової системи освіти / Підласий І. П. – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2004. – 616 с.

7          Пометун О. І. Активні і інтерактивні методи навчання: до питання про диференціацію понять / Пометун О. І. // Шлях освіти. – 2004. - №3. – С. 10-15.

8.   Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. –К., 2004. –192 с.

 9.  П’ятакова Г. Технологія інтерактивного навчання у вищій школі. Навчально-методичний посібник для студентів вищої школи. – Львів, 2008.

10. Суворова Н. Интерактивное обучение // Учитель. – 2000. - №1. – С. 25-27.

11.    Яцик І. С. Використання інтерактивних методів навчання при викладанні гуманітарних дисциплін з метою виховання толерантності. [Электронний ресурс] – Режим  доступу:onf.vstu.edu.ua.

НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ

Любов до Батьківщини починається

із захоплення красою того,

що бачить перед собою дитина,

чим вона милується,

у що вкладає частку своєї душі.

В.О.Сухомлинський

              Проблема патріотичного виховання сьогодні одна із найголовніших. Виховання дітей в сучасному українському суспільстві в умовах економічного та політичного реформування, коли суттєво змінилося соціокультурне життя, принципи функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, обумовили проблеми виховання патріотичних почуттів у громадян України починаючи з наймолодшого віку.

             На сучасному етапі українського державотворення надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню учнями свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей. Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні останнім часом, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу школою, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів.  Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Патріотичне виховання – пріоритетний напрямок усієї навчально-виховної роботи – на уроках і поза ними.

Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що зв’язує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Коли зникає народна мова, – народу немає більше. Рідна мова – кров національної культури, її титульна сторінка. Літературні твори  є надзвичайно ефективним засобом патріотичного виховання учнів. На уроках літератури,позакласних виховних заходах формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв'язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.

Велике значення    у національно- патріотичному вихованні відіграє гурткова робота, яка спрямована на :формування в учнів образного мислення,засвоєння норм грамотності та культури мовлення й письма, збагачення внутрішнього світу школярів,розвиток інтелекту, естетичного смаку, уяви, фантазії, творчих здібностей, природних задатків, загальнонавчальних умінь і навичок.

Метою шкільного  гуртка  «Літературний калейдоскоп» є: формування компетентностей особистості в процесі творчої і науково-дослідницької діяльності учнів у галузі літератури:  пізнавальної,  практичної, творчої,  соціальної.  Протягом тривалого часу реалізуються основні завдання:

-         виявлення  талановитих дітей,

-          сприяння самореалізації творчих здібностей дитини,

-          розкриття  чарівного  світу художнього слова,

-         виховання любові до рідної мови, поваги до культури та традицій українського народу;

-         формування  в дітей естетичних смаків на основі вивчення найкращих зразків української та зарубіжної літератури, національної  свідомості,

-         розвиток мовної культури, комунікативних якостей,

-         формування світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів, позитивних якостей емоційно-вольової сфери.                                                Результатом роботи гуртківців є збірки віршів:

-  «Поетичний вернісаж»  (до 175-ї річниці заснування рідного села Новоолександрівка, 2010рік);

 -   «Найкраща школа на землі»  (до 100-річчя Новоолександрівської школи, 2014 рік);

-      «Украні Незалежній – 25» (до 25-ї річниці незалежності України) 

           Вірші, які ввійшли до збірки «Украні Незалежній – 25», розповідають про Україну. У поетичних пробах розкривається тема любові до Батьківщини, рідного краю. У творах поетів – початківців відкривається не тільки їх духовний світ, а й передаються роздуми про вічні істини: доброту, любов, справедливість, ставлення до суспільних явищ. У віршах простежується формування національної самосвідомості, патріотичних поглядів і переконань, почуття любові і гордості за Україну.

            Говорячи про велич рідної держави, кожен висловлює бажання бути корисним для неї, а для цього треба багато знати та вміти, з дитинства здійснювати таки справи, які були б на благо свого дому, рідної школи, села, всієї держави. Учні висловлюють сподівання, що рідна країна вона стане ще красивішою, багатшою, стане наймогутнішою у світі державою.

З днем народження, країно!

Україна – ненька,

Славна і рідненька,

Двадцять п’ять тобі,

Одинадцять лиш мені.

Буду я зростати,

Твою славу примножати,

Щоб ти вільною була

Й самобутність зберегла!

З днем народження, країно!

Моя люба  Україна!

Чверть століття вже тобі,

Моїй славній стороні.

Через бурі та незгоди

Ти вела свої народи.

Стали вільні нині ми,

За це дякуємо тобі!

Разом успішними зростаємо,

Батьківщину прославляємо!

Челишева Альвіна, 6 клас

***

Рідний, любий серцю край,

Річка, поле, зелений гай.

Синє небо над ланами,

Яскрава веселка над садами,

І калина під вікном,

Дружна родина за столом.

Кулик Микола,6 клас

                                                               ***

Моя рідна країна,

Тобі шану складаю.

Ти у світі єдина

Тобі пісню співаю.

Славлю я твою вроду,

Незалежність, незламність

Вірним я тобі буду

Гідним сином Вітчизни.

Муляр Дмитро, 8 кл

  Поетичні збірки, створені гуртківцями, дозволяють навчити читачів любити свою Батьківщину, шанобливо ставитись до традицій українського народу, його історії, символіки,  надають змогу помітити красу української природи.  Вони є  основою для  виховання  патріотизму, розвитку  національної самосвідомості, збагаченню духовного світогляду школярів, формуванню усвідомлення себе як часточку українського народу з власною національною гідністю, утвердження почуття гордості за те, що вони – українці!