Мої публікації

Участь у V  Всеукраїнській науковій шкільній конференції 

«Крок у науку» (2019 рік)

ІСТОРИЧНА СПАДЩИНА РІДНОГО КРАЮ У ЛЕГЕНДАХ

                                                                               Навкруги буяв степ широкий

                                                                               Гуляй-вітер блукав на просторах…

          Споконвічна традиція усіх народів –  патріотична любов до клаптика рідної землі, де ти народився і виріс, повага до батька-матері, пам'ять про предків, шанування рідної мови, історії, усвідомлення себе  часткою  свого народу, бажання передати його духовні надбання у спадок наступним поколінням.  Людське життя спалахує дивовижним цвітом різнобарвних квітів, що випромінюють яскраве світло та тепло, яке зігріває наші душі, спраглі до добрих вчинків та високих моральних цінностей. Людина приходить у цей світ, щоб залишити по собі якісь корисні сліди, усвідомлюючи, що всі земні блага тимчасові й минущі, а всі приваби цього світу подібні до польової квітки: дмухне вітер, прийдуть морози –  і її немає.

            Для людини важливим і незабутнім є те місце, де вона народилася, живе, переносить хвилини щастя й невдач, крізь терни іде до своєї мети.  У серці кожного з нас завжди жив і житиме той яскравий вогник , що повсякчас нагадує про наше походження, про наше минуле. Це та незгасима зоря, що кожний час зігріває душу своїм теплом, спогадами та дає нам надію на краще майбуття, на великі досягнення та звершення. Таким яскравим вогником є наше рідне село.

Новоолександрівка  – село Каланчацького  району Херсонської області –   мальовнича  степова перлина  Херсонщини.   Наше село має свою історію, свої традиції, звичаї, легенди і перекази, які передаються з покоління в покоління.

Немає місця на Землі, яке б не було окутане легендами. Навіть невеличкі міста і села мають свої перекази. Легенди додають їм значимості, будять спогади про людей, які тут жили, працювали, творили, боролися з ворогами і вели боротьбу з надприродними силами.
              Не є винятком і наше село Новоолександрівка. Виникнувши в 1835 році, воно ніби обросло легендами та переказами...Що означає «рідне село»? Це поняття дуже широке. Через все життя люди проносять любов до рідного села. З особливим почуттям вони ставляться до тих місць, де народилися, де проходило їхнє дитинство та юність, де проходять роки зрілого життя. Наше рідне  село славиться мальовничою природою,  але найбільший скарб його –  люди, вмілі й невтомні у праці, які пишаються своїм селом, пам’ятають  і шанують його історію, щиро вболівають за майбутнє.

           Легенди і перекази — це наше минуле і майбутнє, це наш скарб, який ми повинні берегти і передавати з покоління в покоління. Адже  тільки та людина заслуговує на повагу, котра любить землю сво­їх батьків.

           Учасники гуртка «Літературний калейдоскоп»,  створили  творчі роботи –  казки та легенди про історію виникнення села, річку Каланчак, кургани, навіть, про  вітер та багаті на врожай поля – та представили їх у збірці «Легенди Херсонщини.  Новоолександрівка».

                                       Вітер на  Херсонщині

     Південь України, Херсонщина, – це степи. Тут постійно дмуть вітри, особливо влітку. Зараз нам відомо, що вітер – це рух повітря, але старі люди кажуть що вітер виник з іншої причини. А було це так…                                                                                        

В одному мальовничому українському селі жила щаслива родина – мати, батько і син. Родина жила в злагоді і любові. Хлопчик любив своїх батьків понад усе. Та одного дня напали на те село татари. Це трапилось саме тоді коли хлопчик був на річці, тому саме йому вдалось вижити. Коли вороги відступили від села, хлопчик почав шукати своїх батьків. Він зазирав у кожну хатину, але від села майже нічого не залишилось.

Тоді Господь, побачивши розпач і горе хлопчика,  перетворив його на вітер, щоб він міг без перешкод зазирати в кожен куточок і шукати батьків. І, можливо,  колись - таки знайде…                                                  (Манжола Ольга)

                          Казка про Вітер, Ковилу  та Перекотиполе

      Степи півдня України заворожують своєю неосяжністю,безмежним простором та загадковою красою. Гарний степ в будь – яку  пору року.  Весною приваблює нас своїм різнобарв’ям кольорів; влітку захоплює  безмежністю; восени – шелестом сріблястої ковили та невпинним бігом перекотиполя,  взимку – тишею та спокоєм. І тільки вітер приносить  хаос у цей казковий край, незважаючи на пори року. В його могутніх подихах чуємо і сумні пісні бранців, і стогін поранених та полонених, і задушевні пісні, і шепіт закоханих…

             Давним – давно, коли  безмежними степами кочували скіфи, а на безкраїх просторах гуляв залихвацький та жорстокий хлопець Вітер, у скіфського царя народилася донька. І назвали її Ковилою. Дівчина була дуже гарною та мала волосся, яке сяяло на сонце, немов срібло.Виросла Ковила. Кожного ранку  виходила вона  в степ, розплітала своє гарне волосся, а промені сонця огортали її.

         Одного разу побачив її парубок Петро. Хлопець був гарний, мав  щире  серце. Тільки одна була в нього вада – був він бідний. Грошей вдосталь у нього не було, а те що отримував за роботу – роздавав нужденним. Побачив – і закохався. А Ковила давно примітила гарного парубка, який приходив найматися на роботу до її батька.

          Боявся підійти до дівчини  Петро. Вона –  донька царя, а він –  звичайна людина. Тому  тільки степу міг довірити таємницю, яка не давала спокій його серцю, а тугу за коханою виливав у піснях, які до ранку слухали зорі та трави. Одного разу почула ці пісні Ковила. Зрозуміла, що Петро теж кохає її і відкрила хлопцю своє серце.  Знала Ковила , що не дозволить батько вийти заміж за коханого, бо знайшов їй іншого – жорстокого та пихатого молодика на ймення Вітер. Тому вирішили закохані втікти в чужі землі та шукати там своє щастя.

          Наступного дня, до сходу сонця пішли Ковила та Петро із стану скіфського царя.  Опівдні погукав цар свою доньку, щоб познайомити її з хоробрим воякою Вітром. Шукали довго слуги Ковилу, та не знайшли. Розгнівався цар, наказав зібрати загін та відправити на пошуки доньки. Але Вітер сказав , що він сам знайде непокірну доньку і поверне її батькові.Три дні скакав Вітер та ніде не видно було закоханих. А Ковила з Петром зупинилися в хижці старої чаклунки. Розповіли вони старенькій про своє горе , а вона пообіцяла їм допомогти.  Коли на обрії з’явився Вітер, чаклунка дала закоханим зілля. Випили   вони його. Вітер під’їхав  до старої та запитав:

– Не бачила ти двох втікачів?

– Ні, –  відповіла стара,  –   та і ти ніколи їх не побачиш .

         Розлютився Вітер,  вбив чаклунку. Впала вона у сріблясту траву, на яку перетворилася Ковила, а поруч стояв зелений кущ Петро.

Не встигла чаклунка перетворити  закоханих на людей. Так і залишились вони рослинами: Ковила – ковилою сріблястою, а Петро – перекотиполем.

А сухий вітер не залишає їх у спокої і сьогодні…                  (Челишева Альвіна)

        Твори  учнів містять і знання історії рідного краю, села, і невичерпну фантазію, і  багатогранну творчість.

            Чи потрібні нам легенди сьогодні? Так, дуже потрібні! Нам треба зберегти ці справжні шедеври, щоб спілкуватися через них з минулим, із жителями нашого села попередніх епох, а, головне, щоб берегти наше село, його історію.Немає сумніву в тому, що ці твори  є повчальними. Кожен, хто ознайомиться з ними, зможе відкрити в легендах глибокий зміст, адже  їхня тематика актуальна і сьогодні. Легенди допомагають у вихованні почуттів, які пов'язані з такими поняттями, як вдячність, вірність, обов'язок, дружба, кохання…

 Участь у ІІІ  Всеукраїнській науковій шкільній конференції 

«Крок у науку» (2018 рік)

Компаративний аналіз

на уроках зарубіжної літератури

як засіб формування комунікативної, літературної та загальнокультурної компетентностей учнів

Учитель покликаний використовувати

всі можливості, щоб саме в роки

дитинства донести до свідомості

й серця найтонші відтінки барв,

пахощі  слова, щоб рідне слово

стало духовним багатством дитини. 

В.О.Сухомлинський

                  Шкільний предмет «Зарубіжна література» має велике значення для виховання громадян незалежної України. Залучення молоді до  найкращих зразків світового мистецтва, до шедеврів світової культури сприяє формуванню естетичного смаку, любові до краси, широкого кругозору, і образного мислення. Читаючи твори зарубіжних майстрів слова, учні долають географічні кордони, дізнаючись про життя різних людей у різні часи та в різних країнах світу, особливості національних характерів, своєрідність розвитку літератури в ту чи іншу епоху. Знання зарубіжної літератури надає можливість по-іншому подивитися на здобутки українського письменства, визначити їх місце у світовому літературному процесі, оцінити значення вітчизняних письменників для світової літератури.                 На сучасному етапі інноваційними компонентами  предмету зарубіжна література  є введення нових рубрик «Україна і світ», «Елементи компаративістики», «Література і мистецтво». Погляд під новим кутом дає можливість актуалізувати знання з іноземних мов,  порівнювати твори літератури й мис­тецтва, оригінали й різні переклади, а крім того, не забувати, що ми – українці, громадяни ве­ликої держави, тому на тлі світових здобутків треба обов'язково знати  свою мову та  культуру. Відповідно до цього  учні  повинні вміти порівнювати літературні твори, явища і факти, що належать до різних літератур, встановлювати зв’язки поміж українською та зарубіжними літературами, порівнювати оригінали і україномовні переклади літературних творів.
                Тексти творів зарубіжних письменників вивчаються в перекладах, відтак основою їхнього аналізу має бути компаративістика, що дає можливість пов’язати вивчення літературних творів зі світовим культурно-історичним процесом. Використання компаративного аналізу на уроках  зарубіжної  літератури сприяє підвищенню якості літературної освіти, загальнокультурного рівня розвитку учнів, формуванню у них стійких уявлень про різноманітність світу, вихованню толерантності. Саме в цьому і полягає актуальністькомпаративний аналізу.                Компаративний аналіз – порівняльно-історичне літературознавство, вивчення літературних зв’язків і відносин, подібностей і відмінностей між країнами. Подібність може бути спричинена близькістю в суспільному і культурному розвитку різних народів чи культурно-художніми контактами між ними. Компаративістика –поняття  не нове в літературознавстві. Порівняльно-історичне літературознавство виникло ще в другій половині XIX століття. Як  самостійний  метод,  компаративістикупов’язують з ім’ям О.М. Веселовського,  а сучасні педагоги спираються на елементи методичних концепцій Ю. Ковбасенка, О. Куцевол, Є. Волощук, О. Ісаєвої.Компаративісти доводять, що будь-яка національна література не може плідно розвиватися поза спілкуванням з літературами та культурами інших народів.
                  У шкільній практиці компаративний аналіз базується на зіставленні творів однієї художньої системи, одного стилю чи жанру. Можна порівнювати твори за композицією, сюжетом, темою, а також характери, дії і причини певних вчинків героїв. Це сприяє виявленню спільних літературних явищ. Але не менш цікаво зіставляти не лише схожі елементи порівнюваних творів, але й їхні відмінності, розбіжності.                   Програми із зарубіжної та української літератур у стар­ших класах укладено за єдиним хронологічним принципом, тому мають багато спільного. Паралельно опановується творчість романтиків, реалістів, модерністів, постмодерністів. В середній школі в побудові програм можна знайти схожість: майже одночасно вивчаються казки, байки, героїчний епос в ук­раїнській  та зарубіжній літературах. Звичайно, не все збігаєть­ся, але можливість для порівняльного аналізу існує.                  Інтерактивні технології навчання надають можливість розширити  можливості компаративістики. Адже використання сучасних засобів інформаційно-комунікативних технологій створюють можливість вивчати твори художньої літератури в  порівнянні з інтерпретаціями в інших видах мистецтва: музиці, художньому мистецтві, скульптурі і, звичайно, кіномистецтві.              Спираючись на методику О.Куцевол, доречно виділити певні психолого-педагогічні та методичні умови проведення уроків компаративного аналізу:-         достатній рівень усвідомлення теми та ідеї твору, що ­є ґрунтом для порівняльного аналізу явищ різнонаціональних літератур;-          встановлення зв'язку нового матеріалу з раніше вивче­ним;-         активне залучення таких прийомів мислення учнів, як аналіз, синтез, порівняння, узагальнення;-         спрямування школярів на розв’язання проблемних завдань;-         систематичне порівняння художніх явищ різнонаціональ­них літератур, а не епізодичне звернення до зіставлення дея­ких творів;-         урахування вікових можливостей пізнавальної діяльності учнів, а також індивідуальних особливостей їхнього читацько­го сприйняття.При використанні компаративного аналізу на уроках літератури завжди враховуються різні форми порівняльного методу:-         природно-порівняльний метод, що виявляє природу різнорідних об’єктів;-         порівняння історико-типологічне, яке пояснює подібність не зв’язаних за своїм походженням явищ однаковими умовами генезису й розвитку;-         історико-генетичне порівняння, при якому подібність явищ пояснюється як результат їхнього споріднення за походженням;-         порівняння, при якому фіксуються взаємовпливи різних явищ.Під час підготовки до уроку широко використовується  компара­тивний підхід:
-            порівняння матеріалу навчальних програм із зарубіжної та української літератур; -            добір художніх творів для уроків компаративного аналізу;-            визначення фоновогоматеріалу;
-            аналіз можливості «еко­номії часу» в процесі вивчення спільних теоретичних чи оглядо­вих питань різних навчальних предметів;
-            здійснення пере­розподілу навчальних годин у межах однієї теми з метою збільшення часу на текстуальне вивчення творів.             Застосування даного методу потребує використовувати найефективніші прийоми:створення проблемних ситуацій чи проблемних питань, проектнадіяльность на уроці або під час його підготовки, творче та  коментоване читання, евристичні бесіди, навчально-рольові ігри (інтерв’ю з авторами та героями порівнювальних творів), дискусії, аналіз і порівняння перекладів твору різними авторами. Ефективні результати дає порівняння  перекладів твору різними авторами, знайомство із образами, створеними окремими авторами. Особливо актуальним такий прийом є під час роботи з «вічними образами», «вічними темами».              Яскравим  прикладом використання компаративного аналізу відповідно до типології є типологічні сходження різнонаціональних літературних явищ на рівні їх походження.Першим у «Галереї вічних образів» у зарубіжній літературі став образ титана Прометея. Оскільки цей міф має чимало варіацій і є основою багатьох літературних сюжетів, необхідно провести паралель від античності до сучасності, згадавши такі твори, як «Прометей закутий» Есхіла, «Прометей» Дж. Байрона, «Визволений Прометей» П.Б. Шеллі, «Кавказ» Т.Г. Шевченка, поезії Лесі Українки. За кожної історичної епохи міф про Прометея приваблював митців різних напрямків багатою символікою та різнобарв’ям ідей, закладених в ньому. Урок за темою «Причини популярності образу Прометея» доречно провести у вигляді заочної екскурси з елементами рольової гри  до уявної картинної галереї, в ході якої розглянути репродукції або ілюстрації до творів про Прометея. Виступи підготовлених учнів в ролі екскурсоводів дають можливість представити виразне читання уривків з творів про титана.
Розвивати навички порівняльного аналізу при вивченні  творів зарубіжної та української літератур у контексті загальнолюдських проблем, сприяти вихованню високих моральних якостей учнів дає можливість порівняння проблем моральності типових літературних героїв – це  типологічні сходження на рівні проблематики творів                Майже в кожному творі автори вдаються до розкриття моральних проблем. Так, при вивченні твору Ж.Мольєра «Міщанин-шляхтич»  постає складне філософське питання – як не загубитися в цьому світі, не втратити найціннішого – себе як особистості. Такі загальнолюдські проблеми є актуальними і в творі І.Карпенко-Карого «Мартин Боруля». Незважаючи на час та особливості національних культур, що розділяють письменників, в їхніх творах багато спільного.
                 Типологічні сходження на рівні теми, ідеї, сюжету, мотивів, образів, особливостей поетики надають широкий простір для здійснення компаративного аналізу, проведення типологічних паралелей. Знайомство з образом Мазепи  на уроці в 9 класі «Образ Мазепи в однойменній поемі Дж. Байрона» яскравий тому приклад.  Неординарна особистість Івана Мазепи надихнула на творчість не одного поета, драматурга, романіста. Образ українського гетьмана знайшов відображення у творах О. Пушкіна, В. Гюго,             В. Сосюри. Учні знайомляться з образом Мазепи в різних національних літературах, вчаться розкривати ідейно-естетичну сутність порівнювальних творів, пояснюють спільне та відмінне між ними. Також на уроках звертається  увага на відображення образу історичного діяча у творах образотворчого та музичного мистецтва. Що надає можливість провести інтегрований урок:зарубіжна література – мистецтво. Даний аналіз допомагає зрозуміти одну з найзагадковіших постатей у нашій історії.
                   Синхронне вивчення літератур, компаративний аналіз творів зарубіжних та українських письменників дає змогу учням усвідомити цілісність світового літератур­ного процесу і своєрідність української культури в ньому, прослідкувати спільні риси у зображенні характерів героїв.                      Уроки-дослідження у старших класах надають можливість учням  дослі­дити формування схожих характерів героїв у різних націо­нальних літературах. Такі уроки потребують ґрунтовної підготовки, дають можливість учням розкрити свої таланти. Безперечно, проводити такі уроки нелегко, але результат того вартий. Цікавий аспект шкільної компаративістики – порівнян­ня образів літературних героїв: Маргарита Й.Гете і Катерина Т.Г.Шевченка, Чайльд Гарольд Дж.Байрона та Онєгін О.Пушкіна, Нора Г.Ібсена та Олена Ляуфер О.Кобилянської. Програма спонукає порівнювати образ Енея у Вергілія і в І. Котляревського, пана Журдена у Ж. Б. Мольєра і Мину Мазайла у М. Куліша чи Мартина Борулю в І.Карпенка-Карого.
                   Найефективнішим засобом, як показує практика, є використання інноваційних форм та методів роботи на уроках компаративного аналізу: робота у групах(парах), прийоми «Кола Венна»,  складання порівняльних таблиць, діаграм, вправи «Сенкан», «Мікрофон».Типологічні сходження на рівні літературного твору та творів інших видів мистецтва(художнього, музичного та кіномистецтва, за можливостіскульптури) є особливо цікавими. Використовуючи фрагменти фільмів, слід пам’ятати, що оптимальною є так звана точна екранізація, де збережено зміст, дух та слово першоджерела. У таких фільмах робиться спроба максимально докладно викласти зміст і навіть при необхідності коментувати його. Кіномитці прагнуть до точності в костюмах, меблях, посуді тощо. Прикладом є використання під час вивчення повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба» перегляду фрагментів однойменного художнього фільму режисера В. Бортка. На уроці за темою «Втілення в образі Тараса Бульби кращих рис запорозького козака» також досить ефективним є порівняння висвітлення образу Бульби в опері М. Лисенка та картинах російських та українських художників (С. Герасимов, Є. Кибрик, Д. Шмарінов та ін.)
              Компаративний аналіз – цікавий і неординарний метод у викладанні зарубіжної літератури, без нього не можна обійтися на сучасному уроці. Застосу­вання цього аналізу вимагає від учителя вміння форму­вати ефективні моделі уроків з використанням інтерак­тивних методів навчання, сучасних інформаційних технологій, інноваційних форм та методів роботи.               Творчу особистість може виховати творчий учитель. Час вимагає від нас знаходити нові методичні підказки, методичні поради, поєднувати їх, щоб застосувати компаративістику на уроці. Вчитель-словесник, щодня маючи справу з Поезією, Словом, Мистецтвом на уроках літератури має змогу підготувати учнів до сприйняття краси, розуміння, естетики навколишнього світу.  Учитель літератури повинен розуміти свої обов'язки, щоб не затримувати природного розвитку дитини, а підносити його, витворюючи довкола дитини атмосферу здорової діяльності, приємний осередок  краси, збуджувати в дитині високі почуття, викликати в неї самостійну думку, ініціативу і той святий неспокій, що раз у раз шукає нової правди, нової краси. Художня література як один з видів мистецтва дає людині справжню радість, підносить її духовно. Оскільки об'єктом художнього дослідження є вся дійсність, то естетичне, пізнавальне, виховне значення мистецтва слова є неоціненним у формуванні особистості. Компаративний аналіз творів допомагає усвідомити цілісність світового літературного процесу, глибше осягнути сутність літератури як виду мистецтва, і, як наслідок, ефективніше прилучати учнів до загальнолюдських морально – етичнихцінностей.              Нині, коли на часі питання про множення й поглиблення зв'язків України зі світовою спільнотою, надзвичайно актуальним є зі­ставлення літературних творів української та світової літератур. Це дає можливість показати учням спільне – те, що об’єднує різні народи, й відмінне – те, що свідчить про самобутність нації.Останнім часом відбулися істотні зміни в поглядах, пе­реконаннях, стилі життя українців. Ми впевнено крокуємо до європейської спільноти. Сьогоднішні наші учні – громадяни світу. Проте, як сказав П. Грабовський, ми «мусимо бути європейцями на ґрунті українському». Бути причетним до становлення твор­чих, небайдужих до долі України, світу людей – обов'язок кожного вчителя, особлива роль у цьому відведено вчителю зарубіжної літератури. Він володіє безцінним скарбом – золотим фондом світового письменства, а ключ до цих скарбів – компаративістика. Тож активніше впроваджувати її в навчальний процес – вимога часу. 

Участь у ІІ  Всеукраїнській науковій шкільній конференції 

«Крок у науку» (2017 рік)

НАЦІОНАЛЬНО – ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ ЗАСОБАМИ ГУРТКОВОЇ РОБОТИ

Любов до Батьківщини починається

із захоплення красою того,

що бачить перед собою дитина,

чим вона милується,

у що вкладає частку своєї душі.

В.О.Сухомлинський

              Проблема патріотичного виховання сьогодні одна із найголовніших. Виховання дітей в сучасному українському суспільстві в умовах економічного та політичного реформування, коли суттєво змінилося соціокультурне життя, принципи функціонування освітніх установ, засобів масової інформації, обумовили проблеми виховання патріотичних почуттів у громадян України починаючи з наймолодшого віку.

             На сучасному етапі українського державотворення надзвичайно актуальною є проблема виховання у молодого покоління патріотичних почуттів, активної громадянської позиції, сприяння усвідомленню учнями свого громадянського обов’язку на основі національних і загальнолюдських духовних цінностей. Державотворчі процеси, що відбуваються в Україні останнім часом, зумовлюють необхідність вирішення проблеми виховання національно свідомих громадян, справжніх патріотів, відданих Вітчизні, готових до плідної праці в ім’я рідного народу.

Метою національно-патріотичного виховання є формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних історичних діячів, готовності до виконання громадянських і конституційних обов'язків. Патріотичне виховання включає у себе соціальні, цільові, функціональні, організаційні та інші аспекти. Головною складовою патріотичного виховання є формування у молоді любові до рідної країни, що здійснюється в першу чергу школою, безпосереднім соціальним оточенням через передавання певних культурних традицій, звичаїв, обрядів.  Саме патріотизм, громадянськість повинні об’єднувати українців, зберегти те, що протягом століть було нашою метою, – незалежну державу.

Патріотичне виховання – пріоритетний напрямок усієї навчально-виховної роботи – на уроках і поза ними.

Мова – найважливіший, найбагатший і найміцніший зв'язок, що зв’язує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Коли зникає народна мова, – народу немає більше. Рідна мова – кров національної культури, її титульна сторінка. Літературні твори  є надзвичайно ефективним засобом патріотичного виховання учнів. На уроках літератури,позакласних виховних заходах формуються моральні ідеали молоді на прикладах позитивних героїв художніх творів, встановлюється живий зв'язок далекого минулого із сучасністю, виховується почуття гордості за свою Батьківщину, свій народ.

Велике значення    у національно- патріотичному вихованні відіграє гурткова робота, яка спрямована на :формування в учнів образного мислення,засвоєння норм грамотності та культури мовлення й письма, збагачення внутрішнього світу школярів,розвиток інтелекту, естетичного смаку, уяви, фантазії, творчих здібностей, природних задатків, загальнонавчальних умінь і навичок.

Метою шкільного  гуртка  «Літературний калейдоскоп» є: формування компетентностей особистості в процесі творчої і науково-дослідницької діяльності учнів у галузі літератури:  пізнавальної,  практичної, творчої,  соціальної.  Протягом тривалого часу реалізуються основні завдання:

-         виявлення  талановитих дітей,

-          сприяння самореалізації творчих здібностей дитини,

-          розкриття  чарівного  світу художнього слова,

-         виховання любові до рідної мови, поваги до культури та традицій українського народу;

-         формування  в дітей естетичних смаків на основі вивчення найкращих зразків української та зарубіжної літератури, національної  свідомості,

-         розвиток мовної культури, комунікативних якостей,

-         формування світоглядних і загальнолюдських ціннісних орієнтирів, позитивних якостей емоційно-вольової сфери.                                                Результатом роботи гуртківців є збірки віршів:

-  «Поетичний вернісаж»  (до 175-ї річниці заснування рідного села Новоолександрівка, 2010рік);

 -   «Найкраща школа на землі»  (до 100-річчя Новоолександрівської школи, 2014 рік);

-      «Украні Незалежній – 25» (до 25-ї річниці незалежності України) 

           Вірші, які ввійшли до збірки «Украні Незалежній – 25», розповідають про Україну. У поетичних пробах розкривається тема любові до Батьківщини, рідного краю. У творах поетів – початківців відкривається не тільки їх духовний світ, а й передаються роздуми про вічні істини: доброту, любов, справедливість, ставлення до суспільних явищ. У віршах простежується формування національної самосвідомості, патріотичних поглядів і переконань, почуття любові і гордості за Україну.

            Говорячи про велич рідної держави, кожен висловлює бажання бути корисним для неї, а для цього треба багато знати та вміти, з дитинства здійснювати таки справи, які були б на благо свого дому, рідної школи, села, всієї держави. Учні висловлюють сподівання, що рідна країна вона стане ще красивішою, багатшою, стане наймогутнішою у світі державою.

З днем народження, країно!

Україна – ненька,

Славна і рідненька,

Двадцять п’ять тобі,

Одинадцять лиш мені.

Буду я зростати,

Твою славу примножати,

Щоб ти вільною була

Й самобутність зберегла!

З днем народження, країно!

Моя люба  Україна!

Чверть століття вже тобі,

Моїй славній стороні.

Через бурі та незгоди

Ти вела свої народи.

Стали вільні нині ми,

За це дякуємо тобі!

Разом успішними зростаємо,

Батьківщину прославляємо!

Челишева Альвіна

***

Рідний, любий серцю край,

Річка, поле, зелений гай.

Синє небо над ланами,

Яскрава веселка над садами,

І калина під вікном,

Дружна родина за столом.

Кулик Микола

                                                               ***

Моя рідна країна,

Тобі шану складаю.

Ти у світі єдина

Тобі пісню співаю.

Славлю я твою вроду,

Незалежність, незламність

Вірним я тобі буду

Гідним сином Вітчизни.

Муляр Дмитро

  Поетичні збірки, створені гуртківцями, дозволяють навчити читачів любити свою Батьківщину, шанобливо ставитись до традицій українського народу, його історії, символіки,  надають змогу помітити красу української природи.  Вони є  основою для  виховання  патріотизму, розвитку  національної самосвідомості, збагаченню духовного світогляду школярів, формуванню усвідомлення себе як часточку українського народу з власною національною гідністю, утвердження почуття гордості за те, що вони – українці!